«Автомобілі не мають поглинути наші міста» — голова «U-Cycle»

U-Cycle Radio Talks 2.0 — спільний проєкт Громадського радіо та Асоціації велосипедистів Києва про український велорух

Портрет українського велосипедиста

Дарина Пирогова: Ми дуже пишаємося тим, що серед багатьох важливих речей, які робить «U-Cycle», ми також робимо дослідження про кількість велосипедистів у Києві і те, як вони користуються велоінфраструктурою, транспортною інфраструктурою. Якими велосипедами вони користуються. 

Кількість велокористувачів зростає. Останні роки кур’єрські служби доставки створюють додатковий трафік. Але я вважаю, що це супер корисно. Чим більше велосипедного трафіку, тим більше інші учасники дорожнього руху звертають на велосипеди увагу.

Один тренд — це збільшення (кількості велосипедистів — ред.), порівняно з 2014 роком. Звісно, є сезонні коливання. У гіршу погоду, холодну пора року виїжджають менше людей. Також ми спостерігаємо збільшення кількості і частки жінок серед велосипедистів, 8-15%. Хоча чоловіки їздять набагато більше.

Я би сказала, що зараз портрет велосипедиста дуже різноманітний. Більше дітей, кур’єри. Дуже різні люди користуються велосипедом. І чим далі, тим більше людей їздять у звичайному одязі на звичайних велосипедах. Зараз це вже стало тенденцією, що велосипед — це засіб переміщення, відпочинку в стресових умовах. У Києві це дуже різні люди і по віку, і по статі, і за способом життя. 

У громадах велосипедом користуються також різні люди. Усі були в селах. Знаємо, що часто там, велосипед — це навіть більш популярний вид транспорту і переміщення, ніж пішки або автомобілем. Якщо відстані невеликі, приємні дороги і менше трафіку. 

Я часто працюю в громадах, спостерігаю дуже багато велосипедів біля шкіл (це діти, вчителі). Біля точок тяжіння: супермаркетів, ЦНАПів, органів місцевого самоврядування. Люди різного віку і соціального статусу користуються велосипедом. 

Марина Блудша: Олексіє, ви бачите багато людей, які користуються велосипедом, у вашій веломайстерні на Подолі у Києві. На вашу думку, як змінився портрет українського велосипедиста за останні роки?

Олексій Хворостенко: Я у своїй майстерні споглядаю реальні показники велосипедистів, їхнє певне розшарування по типам і хвилям. Цікавіше, що починаючи з «ковіду» і після повномасштабного вторгнення, велосипед ніби так само як і суспільство розділяється на дві категорії. Тих, хто вимушений використовувати велосипед. Це, наприклад, кур’єри. Для них це спосіб заробітку чи єдиний спосіб транспортування. І на тих, для кого це залишається розвагою, відпочинком, рекреацією. Котрі це дозволяють собі як іграшку. 

Можу сказати, що людей, котрі вимушені використовувати велосипед, стає більше. 

Марина Блудша: Вимушені, чи просто вони зрозуміли його перевагу перед іншими видами транспорту через, можливо, змінені умови?

Олексій Хворостенко: Коли я кажу про вимушеність, то маю на увазі, що вони побачили появу велоінфраструктури, приклади інших людей, кур’єрів на вулицях і зрозуміли, що велосипед може бути транспортним засобом. І спосіб життя змінився таким чином, що велосипед став незамінним. 

Читайте також: Навички для життя: як велоосвіта виховує нове покоління українців

Як велосипед інтегрується в повсякденне життя українських міст зараз

Дарина Пирогова: Ще 10 років тому велосипед реально був трендом, як останні 5 років самокат. Усі його хочуть, збільшився трафік. Те саме було. Це про тренд і тенденцію, що це був ніби такий модний аксесуар, який купували навіть мої друзі, які не супер їздили потім на ньому. Але у них був велосипед, і вони інколи виїжджали на вихідних на прогулянку. 

Зараз це транспорт або спортивний інвентар. 

Це класно, що ми згадали про дітей як про користувачів. Для дитини купівля велосипеду — це дуже важливий момент дорослішання. У мене точно так було. Що з кожним велосипедом, спочатку меншим, потім більшим, потім дорослим, ти ніби інтегруєшся у дорослий світ, стаєш більш незалежним. Діти — це теж важлива категорія користувачів. Я помічаю, що стає більше дітей на велосипедах. Для них це елемент дорослості, аксесуар, тренд. Але загальна тенденція — велосипед стає транспортом. 

Влад Бундаш: Чи велосипед, можливо, уже десь є частиною стилю певних українських міст і громад? На мою думку, якщо буде модно кататися на велосипеді, наприклад, у Львові чи Вінниці, то все більше людей хотітимуть це робити. 

Дарина Пирогова: Я поважаю вашу думку, але я не прихильниця розгляду велосипеду як чогось модного чи трендового. Для мене це утилітарна річ. 

Велосипеди є дуже красиві. Я всі свої велосипеди обирала як за функціональними характеристиками, так і за зовнішнім виглядом. Але я притримуюся тієї думки, що це досить утилітарна річ. 

Щодо популярності, то на популярність і на рішення купити чи взяти у прокат велосипед впливають зараз інші речі. По-перше, це наявність і якість велосипедної інфраструктури. Львів, Вінниця мають порівняно розвинену інфраструктуру в межах України. Нам ще далеко до європейських міст, але ми рухаємося в цьому напрямку. 

Другий фактор пов’язаний з попереднім. Це безпека дорожнього руху. Тобто поведінка водіїв, швидкісні режими, як організований дорожній рух. Тому що коли ми сідаємо на велосипед, ми хочемо цілими доїхати з точки «А» в точку «Б». Хочемо, щоб цілими доїхали наші родичі чи діти, які їдуть з нами. Усе ж таки українці зараз більш раціональні. 

І, звісно, ми пам’ятаємо бензинову кризу на початку повномасштабного вторгнення. Чому «U-Cycle» почала займатися кампанією «BikesForUkraine» і передавати велосипеди в різні регіони України як кризовий демократичний транспорт. Зараз обмеження на пальне вже не актуальне, але велосипед — це все одно дешевий демократичний транспорт для щоденних переміщень. 

Олексій Хворостенко: По моєму досвіду, люди керуються не раціональністю. Я можу сказати, що люди виїжджають на автомобілі й ризикують, це теж небезпечно. І багато інших ризикованих речей роблять. Насправді раціональне далеко не завжди керує нами насправді. 

Навіть якщо ми можемо пояснювати собі купівлю автомобіля або використання велосипеда раціональними причинами, тим не менш, на первинному рівні ми ухвалюємо не раціональне рішення. 

Щодо трендів, хочу нагадати цікавий історичний епізод. Перший відеоролик «Слуги народу» з Володимиром Зеленським був відзнятий, де він у ролі вчителя їде у Верховну Раду. Були білборди, на яких він був зображений з велосипедом. Я думаю, що велосипед як символ був використаний дуже потужно його PR-никами. Це буквально зробило його президентом — демонстрація іншості. Що він робить інший вибір. 

Більшість людей обирають і види спорту, і захоплення, і кумирів несвідомим чином. Нам щось подобається, тому що нам воно подобається. 

Саме такі картинки нас ведуть. «Я хочу побачити місто, у котрому люди їздять на велосипедах щодня на роботу, усміхаються і один одному махають рукою». Візія веде у бажанні це здійснити. Раціональне — воно раціональне. 

Читайте також: Як велосипед допоможе Україні у відбудові та євроінтеграції

Які велосипеди обирають українці

Марина Блудша: Які велосипеди обирають українці в Києві і що це говорить про їхні потреби? Чи є запит на вантажні перевезення велосипедами?

Олексій Хворостенко: Дуже різні. Кількість електричних велосипедів росте з кожним роком, це сталий тренд. Не важливо в якій сфері: спортивній, рекреаційній. Доставка майже вся їздить на електричних. 

Вантажні (обирають — ред.) у меншому ступені. Тому що до нас цей тренд ще не дійшов. Є перші користувачі, котрі цікавляться. 

Якщо ви робите вантажні велосипеди, то зв’яжіться зі мною. Мені завжди цікаво підтримати зв’язок з людьми, які цим цікавляться. Я закликаю тих, хто вже знає про вантажні велосипеди, використовувати їх і поширювати. Тому що це найбільш ефективна і раціональна річ, котру я знаю. 

З мого досвіду, чим менше наявного ресурсу, тим більше зростає потреба у велосипедах. І вона ще лише мріє про відновлення.

Я помічаю тренд, що все більше військових розуміють переваги велосипеда у різних сценаріях. 

Український велобум ХІХ століття

Влад Бундаш: В Україні був велобум — у 1890 році. Більше ста років тому. Що нам варто знати про цей велобум? Наскільки ми можемо проводити паралелі із сьогоденням?

Дарина Пирогова: Це дуже цікава історія — велобум, який був 130 років тому. Ми завдячуємо цьому дослідженню нашій колежанці, історикині Ользі Мартинюк. Вона працювала в архівах з пресою того часу. Досліджувала дві-три найпопулярніші газети того часу, які виконували функцію, яку зараз виконують соціальні мережі. І вона натрапила на багато оголошень, реклам продажу велосипедів, опису їхніх якостей. 

За те десятиліття, до початку ХХ ст. були оголошення про ДТП. Коли велосипедисти не виконували правила, зіштовхувалися з кіньми чи пішоходами або їхали дуже швидко. Там багато було курйозних історій, «постів». 

Історія про велобум — це додатковий аргумент про те, що велосипед є частиною міського життя. Це не щось, що з’явилося 20-30 років тому, а міська мобільність, одночасно рекреація і спорт. 

Яке майбутнє велосипедної культури в Україні

Олексій Хворостенко: Я можу сказати, як тренд сторічної давнини колись припинив своє існування, так і сьогоднішній тренд може так само. Без наших зусиль і свідомого користування довкіллям, без перспективи в майбутнє ми не зможемо його зробити сталим. Мені подобається, що більше й більше людей, дітей користуються велосипедом. 

Велосипед у них як вірус, з’являється з самого дитинства. Кожен з нас у якомусь сенсі пам’ятає це саме з дитинства. 

Зараз я зосереджений на щоденних потребах. Я сьогодні відвіз дітей у школу на велосипеді, заберу теж.  

Точно можу сказати, що кампанія «BikesForUkraine», яку проводить «U-Cycle», і те, що вдалося розповсюдити так багато нідерландських велосипедів, зробить велику зміну в майбутньому. Ніби саджають зернята. Я сподіваюся «зібрати цей врожай». 

Дуже багато людей звертають на мене увагу і на такий спосіб (пересування — ред.). Багато  українців через те, що імігрували в Європу, більш з розумінням ставляться до переваг використання велосипеду. Я все більше зіштовхуюся з тим, що ті, хто повернулися, уже не можуть відмовитися від велосипеда. Вони починають шукати спосіб роздобути собі або вантажний, або такого типу, як вони використовували в Німеччині, Голландії чи ще десь. Поки що я настільки зосереджений на сьогоденні, що мені важко думати про тренди. Можу лише надіятися. 

Влад Бундаш: Як через 5-10 років виглядатиме велокультура в Україні?

Дарина Пирогова: Дуже оптимістично. Я вірю, що велосипед залишатиметься міським транспортом і засобом мобільності, так само як спортивним інвентарем і способом рекреації. Те, як розвиваються велоінфраструктура, політики щодо організації дорожнього руху, які рішення наші транспортні інженери пропонують як у великих містах, так і в менших громадах, вказують на те, що дорожній рух демократизується. Більше умов з’являється для безпечного користування велосипедом. Я вважаю, що майбутнє таке. 

Автомобілі не мають поглинути наші міста, а велосипеди вже займають чільне місце, і продовжуватимуть резервувати для себе ще більше міського простору. 

Читайте також: Як велосипед під час війни допомагає громадам долати виклики

Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі